Щороку в світі внаслідок нещасних випадків на виробництві та від професійних захворювань помирають два мільйони жінок і чоловіків. У всьому світі щорічно реєструють близько 270 мільйонів нещасних випадків і 160 мільйонів професійних захворювань. З цієї причини втрачаються чотири відсотки валового внутрішнього продукту світової економіки. Глобалізація ставить нове завдання: як домогтися того, щоб більше людей могли працювати в умовах безпеки, у здоровому виробничому навколишньому середовищі.  Однією з відповідей на питання: "Як забезпечити безпечні умови праці?" - є обов'язкова відповідальність самого роботодавця за забезпечення і гарантування безпеки праці.

Основною вимогою до роботодавця, згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці», є обов’язок створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець відповідальний за порушення зазначених вимог.

            Працівника ж закон зобов’язує дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства, знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного й індивідуального захисту.

           Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону праці», за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці винні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності.

          Отже, чинним законодавством з охорони праці встановлені певні норми, правила і положення, порушення яких призводить до настання  відповідальності певного виду.

          Дисциплінарна відповідальність.

      Kодексом законів про працю України встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи.

              Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну, що діють у деяких галузях народного господарства, можуть бути передбачені для окремих категорій й інші дисциплінарні стягнення.

             Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу (обрання, призначення на посаду, затвердження на посаді) цього працівника.

            Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників є порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та їх дії, спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці їх повноважень.

            Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До того, як накласти дисциплінарне стягнення, роботодавець повинен зажадати від винного працівника письмові пояснення.

У тому випадку, коли працівник відмовляється надати пояснення, про це повинен бути складений акт за підписом посадової особи і працівників підприємства, які були свідками відмови.

За кожне порушення трудових обов’язків може бути застосоване лише одне притягнення до дисциплінарної відповідальності. При обранні дисциплінарного стягнення роботодавець повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарне стягнення знімається, якщо працівник протягом року не матиме нових дисциплінарних стягнень, або знімається достроково, якщо він виявив сумлінність у роботі. На період дії стягнення заохочувальні заходи до працівника не застосовуються.

            Адміністративна відповідальність

   Відповідно до Kодексу України про адміністративні правопорушення за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці накладається адміністративна відповідальність у вигляді штрафів на працівників, посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян — роботодавців. Притягненню до адміністративної відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. На підприємство можуть бути накладені штрафи за порушення актів законодавства та інших нормативнио-правових актів (правил, стандартів, норм, положень, інструкцій тощо, що є обов’язкові для виконання) з охорону праці та невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Адміністративне стягнення накладається посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці на основі складених ними протоколів про адміністративне правопорушення. Оскаржити рішення про стягнення штрафу дозволяється в місячний термін в судовому порядку.

  Матеріальна відповідальність.

  До цього виду відповідальності  може бути притягнений як працівник , так і власник об’єкту господарювання. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду , заподіяну об’єкту господарювання , внаслідок порушення покладених на них обов’язків, у тому числі і порушення правил безпеки при роботі. Матеріальну відповідальність встановлюють лише за пряму шкоду і за умови, що така шкода заподіяна об’єкту господарювання протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Цю відповідальність, за звичаєм, обмежують частиною заробітку працівника і вона не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від залучення працівника до інших видів відповідальності.

   Кримінальна відповідальність.

  Kримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці покладається на працівників і посадових осіб підприємств, а також на роботодавців. Поняттям «порушення правил охорони праці» охоплюється недотримання загальнодержавних, галузевих та локальних — для даного підприємства правил, інструкцій, положень та інших підзаконних актів, розроблених і прийнятих відповідно до Закону України «Про охорону праці» і Kодексу законів про працю України. Kримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог охорони праці, яке створювало небезпеку для життя або здоров’я громадян, яке призвело чи могло призвести до нещасних випадків, аварій або інших тяжких наслідків. Ознаки злочину є як у діях, так і у бездіяльності, тобто у невиконанні того, що слід було робити на виконання відповідних правил, інструкцій тощо. Ступінь покарання залежить від конкретних обставин і встановлюється Kримінальним кодексом України.

 
Головний спеціаліст  Кобеляцького відділення

управління виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування України у Полтавській області                                                                            С.Ю. Щепаченко